Євшан-зілля – Микола Вороний

У літописі йдеться про половецького хлопчика, якого князь Володимир Мономах узяв у полон і залишив при собі. Хлопчик виріс у Києві, забув рідну землю й полюбив розкішне життя. Половецький хан, тужачи за сином, посилає гудця, щоб той нагадав хлопцеві про рідний край. Спів і слова не діють, але коли юнак понюхав євшан-зілля, перед ним постала пам’ять про степ і батька, і він вирішує повернутися. У фіналі твір звертається до українців, закликаючи не забувати рідну землю й шукати своє «євшан-зілля».